ВІННИЧЧИНА Цю тезу вже вкотре підтвердили Іллінецькі кооператори, започаткувавши новий для себе вид бізнесу -- кулінарний.
Кулінарія -- справа делікатна
При тому, що минулий рік залишив по собі чи не найприкріші спогади і не найглибші зарубки на тілі кооперативної економіки, все ж життя не зупинялося, а жорсткі умови карантину спонукали мотивованих господарників до пошуку виходу з неординарних ситуацій, з якими довелося стикнутися вперше.
-- Ідея спробувати себе в делікатній кулінарній справі витала в наших головах давно, -- говорить голова правління Іллінецької райспоживспілки Вінницької області Олександр Дмитрович Коломієць. -- Тож пандемія лише пришвидшила її втілення. Інакше кажучи, морально ми були готові започаткувати новий для себе вид діяльності у сфері громадського харчування. Хоча й ризикували з огляду на невизначеність моменту і непередбачуваність подальшого розвитку подій, адже вірогідність вкласти кошти і не отримати очікуваного результату у кризові часи зростає в рази. Та все ж, ми не прогадали. І хоч відділ Кулінарія робить лише перші кроки на шляху до своїх поціновувачів, кожен місяць додає упевненості, що стратегія вибрана правильно.
Втілювати амбітний проєкт вирішили на площах коопмаркету у селищі Дашів, що неподалік райцентру. Чому саме тут?
Бо, по-перше, магазин -- один із найбільших у районі, товарної маси у ньому на суму до двох мільйонів гривень, а по-друге, це економічно вигідно: при нульових витратах на оренду приміщення практично вирішено таке важливе питання, як збут готової продукції. До того ж, формат відділу Кулінарії у маркеті допомагає розширити асортимент, привернути увагу більшої кількості відвідувачів, збільшити рентабельність бізнесу, а відтак і прибуток. Вигода тут обопільна: зайшов, приміром, за пральним порошком -- заодно прихопив легкий перекус для всієї родини.
І хоч спілчанський заклад завжди був на піку популярності, все ж життя потребувало змін і запровадження більш прогресивних форм торгівлі. Тож наприкінці 2019 року затіяли грандіозну реконструкцію, в ході якої остаточно зійшлися на думці відкрити відділ Кулінарії.
Обсяг робіт у маркеті провели великий: на 80% замінили торговельне обладнання, докупили холодильні вітрини для овочів і фруктів, відкритого типу -- для кондитерських виробів, підлогу встелили плиткою, капітально відремонтували стіни, провели належне освітлення, по периметру встановили відеокамери. А головне -- комп’ютеризували облікові процеси, створивши додатково два робочих місця. Відтак продавець тут -- універсальний знавець торговельної справи, який фахово розуміється на всіх процесах.
На піку популярності
Не останню роль у виборі місця під майбутню Кулінарію зіграла висока популярність, якою користується маркет у місцевого населення. Цікава історія цього спілчанського закладу, котрий свого часу перебував на межі банкрутства, а тепер займає площу у 400 кв. метрів. Змінюючись інтер’єром, екстер’єром, розширюючи спектр послуг, він залишається затребуваним і цікавим для відвідувачів. У районі йому немає рівних за площею, асортиментом, рівнем обслуговування.
Коопмаркет входить до складу споживчого товариства «Кооператор», яке очолює Тетяна Сергіївна Довгаль.
-- А естафету їй передала моя мама, Галина Іванівна Коломієць, котра тривалий час очолювала СТ, -- нанизує цікаві факти пан голова. -- Вона одразу помітила лідерські здібності в молодому спеціалістові, котра прийшла в магазин після Вінницького кооперативного технікуму. Тому й зробила на неї ставку, готуючи собі гідну заміну. У нас взагалі кооперативна династія. За часів існування Дашівської райспоживспілки головним бухгалтером у ній працював мій дідусь. Я народився в хаті, де в одній половині жила наша сім’я, а другу займала сільська крамниця. І той факт, що після закінчення школи подав документи у торгово-економічний інститут, не випадковий, а цілком закономірний і прогнозований. Свою майбутню професію полюбив ще задовго до вступу, маючи про неї не лише уяву, а й певні практичні навики. Тому відділ Кулінарії -- це певною мірою і задоволення моїх особистих амбіцій, бо вважаю, що непогано розуміюся на тонкощах цього сегмента бізнесу: галузь із широким полем для нововведень і фантазії, але потрібні відповідні обсяги. 
Орієнтуючись на день завтрашній
У хронологічній послідовності процес запуску нового відділу виглядав орієнтовно так: спочатку з’явилась ідея, її втілення потребувало акумуляції немалих коштів для підготовки приміщення, придбання необхідного технологічного обладнання, а також час для підбору кадрів -- і це лише ті складові, котрі лежать на поверхні та видимі неозброєним оком.
Під майбутню Кулінарію відвели частину торговельної зали, а також задіяли підсобні приміщення, де облаштували кухню, мийку, обробний зал, овочевий цех. Укомплектували професійним устаткуванням та інвентарем італійського виробництва. Придбаваючи його, орієнтувалися на вимоги навіть не сьогоднішнього, а вже завтрашнього дня. Взяти той же паровектомат для теплової обробки продуктів вартістю 130 тис. грн, який може виконувати функції пароварки, конвекційної печі, плити, сковороди, духовки тощо. Купили також піч для випікання піци, тістомісильну машину, пристрій для виробництва хот-догів, млинницю. І хоч у центрі Дашева, поряд з маркетом, знаходиться немало закладів громадського харчування, все ж кооператорам вдалося зайняти свою унікальну нішу на цьому ринку пропозицій і послуг.
Виготовлення кулінарної продукції вважається видом малого бізнесу та реєструється як оператор ринку харчових продуктів. Відтак, тут одразу взяли за непорушне правило -- чітко дотримуватися вимог, передбачених системою харчової безпеки ХАССП. З перевірками сюди вже не раз навідувалися контролюючі служби -- порушень не виявили.
У вашій присутності, на ваших очах
-- Відкриття цієї точки ми планували на 1 травня минулого року, але на заваді став карантин і ця урочиста подія відбулася двома місяцями пізніше -- 1 липня, -- згадує Олександр Дмитрович. -- Відділ працює за графіком маркету -- з 8-ої до 21-ої. Яскраві банери на вікнах здалеку привертають до себе увагу. Ми не економили на промоушні, відтак на зовнішню і внутрішню рекламу витратили $1000. На площі 30 кв. м розміщені вітрини з холодними і гарячими стравами, кавова машина, на очах відвідувачів готуються піца, хот-доги, пиріжки, пончики. Так звані відкриті кулінарні цехи, коли виробництво розташоване прямо в торговельній залі, вважаються нині модною тенденцією. Бо коли дійство приготування їжі відбувається у вашій присутності й на ваших очах, ступінь довіри до якості страв на порядок зростає. У магазині не почуєш неприємних запахів, а шлейф тонких, легких ароматів лише подразнює смакові рецептори, тим самим приваблюючи покупців.
Щомісяця власної продукції реалізується на 200 тисяч гривень. Обсяги поки що невеликі, однак очевидна тенденція до їх зростання, постійних клієнтів стає все більше. З одного боку, карантинні обмеження уповільнюють темп і гальмують роботу, а з іншого -- відкривають нові можливості, власне, не так нові, як резервні. Тепер звична справа -- готові страви навинос, до того ж, люди стали частіше робити попередні замовлення, причому, не лише, щоб відбути сімейну вечерю, а й накрити стіл для гостей.
-- Оскільки кваліфікованих спеціалістів знайти сьогодні важко, до підбору кадрів ми підійшли нетрадиційно: на роботу запросили людей, котрі у сфері громадського харчування раніше не працювали. Для них організували майстер-класи, де претенденти оволодівали секретами професійної майстерності. Вони й сьогодні продовжують вчитися, вдосконалюючи навики, реагуючи на попит, коригуючи асортимент. Для нас не так важливо було взяти досвідчених фахівців, як тих, хто прагне досконалості, хоче знати і вміти більше, для кого процес навчання не припиняється. І таких людей ми знайшли. Кожен з них добросовісно виконує свої обов’язки і дорожить престижним місцем роботи. Колектив невеликий, усього шість осіб, усі вони взаємозамінні, у них спільна матеріальна відповідальність.
Головний критерій -- домашній смак
До формування асортименту кулінари підійшли з усією відповідальністю, взявши за головний критерій традиційну українську кухню і домашній смак страв, до якого люди звикли і якому віддають перевагу. Тому, попри делікатесні новинки, незмінною популярністю користуються добре відомі котлети м’ясні та печінкові, крученики, відбивні, домашні ковбаси, голубці, вже згадувані пончики -- як спомин дитинства -- з повидлом, капустою, м’ясом, горохом, картоплею. До слова, котлети з печінки свого часу придумала мама Олександра Дмитровича, тож коли під час служби в армії виривався у відпустку, то в якості домашнього гостинця привозив їх відрами, міг би більше -- теж розійшлися б «на ура».
-- Ми заключили договір з Нашою Рябою на прямі поставки курятини, яка представлена на окремому холодильному прилавку. Широко використовуємо місцеву сировину та природні багатства нашого Подільського краю. З річкової риби -- товстолоба, білого амура, коропа, щуки, судака -- навіть розробили спеціальне меню. Похвалюся: нашу фаршировану рибу замовляють навіть кияни. Рецептура її приготування запозичена у представників єврейської національності, котрі раніше густо населяли тутешні території. Вона дійсно унікальна, це наш ексклюзив і комерційна таємниця. Приїздіть в Іллінці -- переконаєтесь!
Щодо новинок, то нещодавно кулінари спробували себе у приготуванні пельменів. І хоч на споживчому ринку нині не бракує потужних виробників, усе ж своїми смаковими якостями вони прокладають шлях до свого покупця.
-- Ще зовсім недавно для Дашева новинкою вважалася піца, а тепер ця італійська страва, перетворившись на інтернаціональну, б’є рекорди популярності, -- підводить риску під нашою бесідою Олександр Дмитрович. -- Сучасний ритм життя набирає прискорення: робота, навчання… Цей пришвидшений темп і підказав новий для нас -- кулінарний -- напрям діяльності. Думаю, ми не помилилися. Бо господині, зайняті на службі нарівні з чоловіками, все частіше перекладають частину домашніх турбот, в тому числі й приготування їжі, на плечі професіоналів. А нам це на руку.
Людмила ШАПОВАЛОВА