ВІННИЧЧИНА Кооперативний маркет – не лише найбільший за площею торговельний заклад у селі Сутиски Тиврівського району, а й найпопулярніший серед місцевого населення. Хочете дізнатися, за рахунок чого він завоював, а головне - утримує прихильність покупців?
На перших порах, коли тільки відкривалися, кооператорам було простіше працювати: на подію люди чекали і одразу полюбили цей магазин. Але з появою конкурентів стало зрозуміло, що на старому багажеві довго не втримаєшся: сьогодні покупець хоче в одному місці максимально задовольнити свої потреби. А це вимагає додаткових зусиль від кожного працівника прилавка.
- Колектив у нас стабільний, у незмінному складі трудимося понад десять років, - не відволікаючись від роботи, говорить продавець Галина Рибалко. - Ми вже як одна сім’я. Та й покупці нам не чужі, бо знаходимося посеред житлового масиву, постійних покупців знаємо в обличчя, знаємо їх смаки і що кому можна запропонувати.
Асортимент вражаючий - до двох тисяч найменувань, товарний залишок становить 500 тисяч гривень. Простіше сказати, чого тут не можна купити, бо, як зазначила одна з постійних відвідувачок, Валентина Петрівна Піскур:
- Якщо вже в маркеті не придбаєте те, що шукаєте, то, значить, його в селі немає ніде. Хоча зі мною такого не траплялося. Живу зовсім поряд, на вулиці Молодіжній, так що в магазині буваю щодня. І завжди, навіть коли, здавалося б, нічого не треба, знайду, чим спокуситися. Ось зараз беру молочку: все свіже, якісне, безпечне.
Правду кажуть, що не продається лише те, чого немає в магазині. Попри те, що у кожного мешканця села є присадибна ділянка, на якій він усе вирощує, овочева полиця тут представлена досить різноманітно, включаючи й екзотичні овочі й фрукти. Вам не доведеться їхати в місто, якщо захочете побалувати членів своєї родини дорогими імпортними сирами чи ковбасами - були б гроші!
На одній зміні, а їх усього дві, зайнято четверо продавців, котрі досконало володіють торговельними процесами і готові за необхідності замінити один одного. Однак людей в магазині постійно перебувало стільки, що тут явно було не до нас. І ми цю обставину розцінили, як добрий знак.
Людмила ШАПОВАЛОВА